Двадцяте століття в історії людства заведено вважати “століттям науково-технічного прогресу”, проте це означає не тільки розумовий, а й також моральний і культурний рух уперед. Суспільна свідомість упродовж століття настільки швидко змінювалася, що в мистецтві і, особливо, в музиці з’являлося і формувалося безліч нових напрямів, серед яких особливо слід виділити електронну, хіп-хоп, рок-музику, джаз і, без сумніву, блюз – лаконічний музичний жанр, здатний у будь-якій людині розбудити сильні емоції та почуття. Зародившись у дискримінаційних негритянських гетто, він огорнув своїм звучанням спочатку афроамериканців і значну частину білого населення Америки, а незабаром стрімко поширився по всьому світу.

Блюз – цим англійським словом, яке перекладається як меланхолія і нудьга, названо вельми популярний музичний жанр, що має яскраві характерні особливості. Поезія блюзу, його гармонія, мелодика і ритм – усе відображало емоційно-психологічний стан людини, що виникав у неї від сильних душевних переживань. Від самого початку чуттєві тексти блюзових класичних композицій, що описують важке життя афроамериканського населення і проблеми, які виникають на шляху темношкірої людини, зазвичай мали своєрідну не симетричну, трирядкову форму, яку можна відобразити у формулі: ААВ. У першому рядку тексту, де розповідь ведеться від першої особи, змальовували обставини, в яких перебуває персонаж, а потім її повторенням виникла ситуація, яка більш нагніталася. В останньому, третьому рядку підбивався підсумок вищесказаного або пояснювався душевний стан героя.

Крім цього для заснованої на імпровізації музичної складової блюзу теж існувала низка конкретних правил. Побудована за принципом “питання – відповідь”, вона спиралася на мінорну пентатоніку або ж на натуральний мажор, але зі зниженими третім, п’ятим і сьомим ступенями. Схема блюзової гармонії доволі проста, адже містила в собі тільки основні функції: тоніку, субдомінанту і домінанту – перший, четвертий і п’ятий ступені ладу.

Класична блюзова акордова послідовність, що зазвичай складається з дванадцяти тактів, читалася так: T-T-T-T-T-S-S-T-T-T-D-D-T-T, де T – це тоніка, S – субдомінанта, D – домінанта. Іноді, щоб розфарбувати закінчення куплета інтригуючим незакінченим звучанням, виконавець наприкінці квадрата міняв акорд тоніки на домінанту.

Музичний розмір у блюзових композиціях чотиридольний (4/4), але зазвичай акомпанемент виконувався тріольною пульсацією з пропущеною другою долею.

“Every Day I Have the Blues” – пісня, записана Бі Бі Кінгом 1955 року, сьогодні визнана зразком блюзової музики. Як найкраща композиція вона удостоїлася увійти в десятку чарту R&B, а згодом за історичну значущість була нагороджена залом слави премії “Греммі”.

“Ride Em On Down” – популярна композиція знаменитої британської рок-групи “The Rolling Stones”. Пісня, написана американським гітаристом Едвардом Тейлором, увійшла до випущеного 2016 року альбому “Blue and Lonesome”, який повністю складався з блюзових композицій.

“Layla” – цю красиву і зворушливу пісню про кохання, що поєднує в собі елементи блюзу і року, написали музиканти блюзового рок-гурту “Derek and the Dominos” Ерік Клептон і Джим Гордон наприкінці шістдесятих років. Спочатку зазнавши невдачі, композиція згодом заслужила велику любов і сьогодні користується величезною популярністю.

“Fire On The Floor” – ця лірична композиція провідної блюзової співачки сучасності Бет Гарт, з восьмого однойменного соло-альбому, записана 2016 року. У пісні з глибоким почуттям розповідається про болісне, спопеляюче кохання.

“Lie To Me” – пісня з однойменного дебютного альбому, що вийшов на початку 1997 року молодого блюзмена Джонні Ленга. Критики і слухачі були вражені, коли дізналися, що талановитому співаку з чарівним голосом лише шістнадцять років.

Історія блюзу
Сполучені Штати Америки на рубежі дев’ятнадцятого і двадцятого століть. Уже в той час ця країна вважалася однією з найбільш розвинених світових держав. Однак не все так добре і гладко було в цій державі, і тому причиною була расова дискримінація, яка принижувала мільйонне афроамериканське населення. Рабська праця, мізерний заробіток, боротьба за виживання, безправ’я і суди Лінча за найменшу провину – все це супроводжувало відкинутих білим суспільством темношкірих людей у їхньому невлаштованому житті. Свій душевний біль і відчай вони висловлювали в піснях, які були просякнуті сумом. Через такий емоційний настрій подібного роду сумні наспіви згодом стали називати сумним словом блюз.

About Post Author

A6E0dmIh3f

noc@dd5.ovh

https://bestfm.fm

Happy

0 0 %

Sad

0 0 %

Excited

0 0 %

Sleepy

0 0 %

Angry

0 0 %

Surprise

0 0 %

The post Що таке блюз? appeared first on Best Music Facts.

Багато людей вважають, що рок – це агресивний прояв музики, неправильний і навіть шкідливий. Однак було доведено, що саме такий напрямок музики найкращим чином впливає на розумові здібності людини.

Позитивні сторони рок-музики
Рок – це різновид багатогранного музичного стилю. Він може бути не тільки важким, а й мелодійним, наспівним. Однак багато хто погодиться з такою думкою, що, слухаючи рок, людина хоче активно діяти. Такий напрямок музики дає їй енергію і робить її найбільш рухливою. Мільйони людей на всій земній кулі обожнюють рок, який налаштовує їх на швидку реакцію, різкі рухи, на лють, страх, любов і секс. Рок певним чином виховує людей і робить їхній світогляд іншим.

У нашому суспільстві ходить думка, що шанувальники хеві-металу перебувають у депресивному стані та схильні до суїцидних думок, а також певною мірою є небезпечними для суспільства загалом. Однак це практично нешкідливі люди, які, загалом, корисні для соціуму. Як правило, це тонкі й талановиті натури, часом із невисокою самооцінкою, непрацьовиті та не особливо комунікабельні, проте м’які та спокійні.

Ба більше, вчені з Британії заявили, що розвиток людини безпосередньо залежить від того, яку музику вона слухає. У низці досліджень було виявлено, що ті діти, які віддають перевагу важкій музиці, мають найвищі показники рівня інтелекту. До того ж, шанувальники хеві-металу вважаються добрими і доброзичливими.

Негативний вплив рок-музики на характер людини
Давно відомо, що кожен напрям у музиці впливає по-своєму на формування характеру людини. Наприклад, рок-музика має жорсткий стиль, монотонні повторення і сильні баси, а все це не найкращим чином впливає на поведінку людини.

Прийнято стереотипно мислити, що важкий рок – це музика для похмурих і не дуже освічених підлітків. У далеких вісімдесятих рокерів порівнювали мало не з сатаністами. Похмурі молоді люди в шкіряних косухах наводили страх на матерів з малюками та людей пенсійного віку.

Гучність прослуховування музики впливає на роботу мозку, тому рок-музика, яка звучить тихо, має найкращий ефект на людину. А якщо слухати її дуже голосно, то це лише посилить емоційне напруження і тривожність, а також деякою мірою пригнічуватиме інтелектуальні здібності людини.

На практиці більшість рокерів, подорослішавши, починають віддавати перевагу класичному жанру музики, при цьому не відмовляючись від улюбленого року. Дивно, але шанувальники обох жанрів чимось схожі між собою. І ті й інші є особистостями творчими, невимушеними і не дуже комунікабельними.

Природно, у рок-музики є і переваги, і недоліки. Кожна людина обирає собі пісні та мелодії з урахуванням свого характеру й уподобань.

About Post Author

A6E0dmIh3f

noc@dd5.ovh

https://bestfm.fm

Happy

0 0 %

Sad

0 0 %

Excited

0 0 %

Sleepy

0 0 %

Angry

0 0 %

Surprise

0 0 %

The post Рок-музика в житті людини appeared first on Best Music Facts.

Визначити рамки цього стилю дуже складно, оскільки він охоплює практично будь-яку легку музику, яка часто з’являється в публічному просторі. Цей стиль розрахований на максимально широку аудиторію і транслюється на більшості комерційних радіостанцій.

Опис моп-музики
Музичний стиль поп був заснований на фундаменті багатьох жанрів, зокрема кантрі, рок-н-ролу, джазу, фолку, диско і соулу. Поп дуже часто називають танцювальною, ритмічною та інструментально-вокальною музикою, в якій використовуються модні в певний період звуки, мелодії та біти. Найбільш часто використовувані інструменти: гітара, барабани, а також клавішні.

Виконавці поп-музики створюють досить м’які твори, які можуть сподобатися найбільшій групі слухачів. Часто буває, що їхні пісні вирізняються не тільки прекрасним саундтреком, а й дуже високим рівнем текстів.

Поджанри та музичні стилі
Поп-музику можна розділити на безліч піджанрів і музичних стилів. Основні з них:

Данс-поп – поєднання поп-мелодій зі швидкими та живими бітами.
Сінті-поп – піджанр, у якому синтезатор є домінуючим музичним інструментом.
Поп-панк – вирізняється більшою мелодійністю порівняно з важкою музикою панк.
Поп-рок – поєднання мелодійності, характерної для поп-музики, із сильним звучанням гітар і барабанів. Це один із найпопулярніших піджанрів поп-музики.
Поп-реп – об’єднує читання репу зі співаними приспівами, запозиченими з поп-музики.
Також розрізняють такі стилі, як авангард, брит-поп, дрім-поп, пауер-поп, тві-поп і багато, багато інших.

Майже кожна країна розробила свої власні версії поп-музики. Найвідоміші:

• C-pop – китайський поп із піджанрами: кантопоп (корейська поп-музика) і мандопоп (мандарин-поп). Лі Цзіньхуіа і Бак Клейтон вважаються творцями китайської поп-музики.
• J-pop – японська поп-музика. Однак ця назва часто означає не лише поп-пісні, а й рок чи соул.
• Latin Pop – найчастіше так називають португальську або іспанську поп-музику. Їй притаманна суміш традиційних елементів регіональної музики (наприклад, фламенко) з поп-музикою. Твори завжди виконуються іспанською або португальською мовами.
• K-pop – виник у Південній Кореї та увібрав у себе елементи західного електропопу, хіп-хопу, танцювальної музики та сучасного ритм-н-блюзу.

Також можна виділити шведську, німецьку, чеську та індійську поп-музику.

Нині поп-музика вважається найбільш комерціалізованим музичним жанром.

About Post Author

A6E0dmIh3f

noc@dd5.ovh

https://bestfm.fm

Happy

0 0 %

Sad

0 0 %

Excited

0 0 %

Sleepy

0 0 %

Angry

0 0 %

Surprise

0 0 %

The post Поп-музика appeared first on Best Music Facts.

Строго кажучи, класичною музикою можна назвати будь-який музичний твір, написаний в епоху класицизму, або в так званий класичний період (приблизно між 1750 і 1830 роками). Але в наш час так називають не тільки музичні твори, які з’явилися на світ у ці вісімдесят років.

Іноді, називаючи музику класичною, її насамперед протиставляють так званій популярній музиці. Одна з характерних рис класичної музики – це те, що їй вдалося витримати випробування часом, що її виконують і досі, через багато років після її написання.

Щоправда, у міру того, як популярної музики стає дедалі більше, ця риса перестає бути відмінною рисою саме класичної музики. Багато хітів 1950-х досі виконують на радіо, більш ніж через півстоліття після їхньої появи на світ. І з іншого боку, важко сказати, чи будуть “класичні твори” сучасних композиторів виконуватися в майбутньому.

Одне з визначень класичної музики, дане в “Короткому Оксфордському музичному словнику”, свідчить:

“…музика, впорядкована за своєю природою і володіє такими якостями, як ясність і гармонійність, заснована скоріше на формальній красі, ніж на емоційній експресії (але не заперечує емоцій)”.

Так, багато хто з творів класичної музики справді дотримуються певних канонів стилю і форми, які ми обговоримо нижче, в розділах 2-7 нашої книги. Але це визначення підходить далеко не до всіх випадків і не охоплює всіх особливостей класичної музики.

Одна з найпомітніших відмінностей між класичною і популярною музикою – це різне ставлення до композиторів і виконавців. У популярній музиці основна увага прикута до виконавця, але в класичній музиці головну роль відіграє автор. Саме його ім’я найчастіше асоціюється з твором і залишається в пам’яті нащадків.

Взяти для прикладу Концерт для кларнета з оркестром ля-мажор Моцарта. Мало хто згадає ім’я кларнетиста Антона Штадлера, для якого цей концерт і був написаний. Але варто запитати любителів естрадної музики, з ким вони асоціюють пісню “White Christmas”, то більшість одразу ж відповість “Бінг Кросбі”; про композитора Ірвінга Берліна знає набагато менше людей.

Дехто із самопроголошених ревних поціновувачів класичної музики стверджує, що музика з кінофільмів не входить до сфери їхніх інтересів. Але першим музику до фільму 1908 року “Вбивство герцога Гіза” написав всесвітньо відомий метр класичної музики Каміль Сен-Санс.

Після нього в музиці для кіно пробували себе Копленд, Воан-Вільямс, Волтон, Прокоф’єв і Шостакович. Якщо повернутися в часи Бетховена, то слід згадати, що він часом складав музику для театральних постановок свого часу. Якби кінематограф був винайдений ще тоді, то, поза всяким сумнівом, цей великий композитор відзначився б і в цьому жанрі. Протягом усієї історії класичної музики композитори завжди складали музику для тих, хто їм платив, чи то багаті аристократи, чи то багаті кіностудії.

У наші дні саундтреки до фільмів – найпопулярніші твори симфонічної музики, створювали які такі композитори, як Джон Вільямс, Джон Баррі, Ганс Циммер, Говард Шор і Джеймс Хорнер. Їхні твори – чудовий засіб доторкнутися до світу класичної музики.

Якому б визначенню класичної музики не надавали перевагу особисто ви, нам здається, що великий джазовий трубач Луїс Армстронг мав рацію, сказавши: “Зрештою, існують лише два визначення музики: або вона хороша, або погана. Якщо вона хороша для вас, то не варто й морочитися – просто насолоджуйтеся”.

About Post Author

A6E0dmIh3f

noc@dd5.ovh

https://bestfm.fm

Happy

0 0 %

Sad

0 0 %

Excited

0 0 %

Sleepy

0 0 %

Angry

0 0 %

Surprise

0 0 %

The post Класична музика appeared first on Best Music Facts.