Дронова музика

Read Time:1 Minute, 47 Second

Дронова музика (також відома як дронова музика, дрон-ембієнт dronescape, дронологія або, простіше кажучи, дрон) – це музичний стиль, заснований на мінімалізмі, що наголошує на використанні звуків і нот, а також на великих і повторюваних скупченнях, які називаються дронами. Порівняно з іншими жанрами або музичними стилями, він зазвичай характеризується довгими аудіопрограмами, які представляють відносно короткі гармонійні варіації у всіх доріжках. Один із музикантів, який винайшов його в шістдесяті роки, Ла Монте Янг, назвав його 2000 року “тривалою тональною гілкою мінімалізму”.

Одну з перших форм неетнічної дронової музики винайшов Ла Монте Янг у шістдесятих, а пізніше вона стала музичним жанром, пов’язаним з тими артистами, які тісно пов’язані з андеґраундною музикою, пост-роком і багатьма стилями, пов’язаними з експериментальною музикою. Дронова музика також використовується в інших жанрах, таких як, наприклад, музика, в якій часто використовуються “знайдені звуки”, мінімалістська музика, темна ембієнт, дрон-металічний дрон (також відомий як дрон-метал) і шум. Часто використовуючи електронні інструменти або електронно-оброблені акустичні інструменти, ці жанри та стилі мають тенденцію генерувати щільні та статичні гармонії, а також нерухоме та “зависле” відчуття часу. Хоча характеристики дронової музики легко розпізнати, культурний багаж і цілі музикантів, які його складають, відокремлені одна від одної.

Концепція дронової музики була коротко викладена в огляді:
“Музика дронів настільки далека від музики, що перестає існувати до того, як ти це усвідомлюєш. […] На початку було слово, і це слово було oooooommmmmmmmm. Бог був, імовірно, піонером дронової музики, і в цій музиці є щось релігійне … або, скоріше, духовне”.

Етнічна та духовна музика, як правило, статична або надзвичайно повільна, яка включає дронів, званих дроновою музикою, може бути наново відкрита в багатьох частинах світу: існують традиції музики волинки, зокрема шотландська; австралійська музика діджеріду; карнацька класична музика південно-індійської та індуської класичної музики (обидві зазвичай супроводжуються барабаном, музичним інструментом, здатним продукувати лише дрон); розширені звуки, що характеризують музичну традицію гагаку; традиційна органна вокалістика. Повторення нот, яке вважається емуляцією звуків волинок, охоплює значну кількість музичних жанрів і стилів.

Походження статичних і довгих нот, присутніх у прислів’ях класичних композицій, включає, наприклад, третю частину “П’ять маленьких п’єс для оркестру” Антона Веберна та повільні арії, що характеризують деякі європейські народні традиції, з яких напряму випливає сучасна популярна музика та електронна музика.