Основні поняття в музиці

Read Time:2 Minute, 21 Second

Лад – найважливіша естетична категорія музики; система звуковисотних зв’язків, об’єднаних центральним звуком (співзвуччям). Втілюється у звукоряді (звуковій системі).

Чергування будь-яких елементів (звукових, мовних тощо), що відбувається з певною послідовністю, частотою; швидкість перебігу, здійснення чого-небудь.
У музиці – тимчасова організація музичних звуків та їхніх поєднань.

Метр – порядок чергування сильних і слабких часток, система організації ритму. Метри бувають прості (2- або 3-частки), складні, що складаються з кількох груп простих (4-, 6-, 9-, 12-частки), змішані (напр., 5-частки) і змінні. Кожна група часток, що починається з сильної (у простих метрах) або найсильнішої (в інших метрах), утворює такт.

Метроном – прилад, що відміряє короткі проміжки часу (ті самі метри) рівномірними ударами. Здебільшого використовується музикантами як точний орієнтир темпу під час виконання музичного твору на репетиції, а також допомагає розвинути почуття ритму і динаміку виконання.

Динаміка – різного ступеня сила звучання, гучності та зміна цієї сили щодо загального звучання.

Тембр – забарвлення звуку, що дає змогу розрізняти звуки однакової висоти, виконані на різних інструментах або різними голосами. Тембр залежить від того, які обертони супроводжують основний тон, яка інтенсивність кожного з них і в яких областях звукових частот утворюються їхні скупчення (форманти). Тембр є в голосів та інструментів, наприклад, гітару підбирають за приємним тембром.

Мелодія (від грец. melodia – спів, наспів, пісня) – одноголосно виражена музична думка, основний елемент музики. Мелодія – низка звуків, організованих ладово-інтонаційно, ритмічно, які утворюють певну структуру.

Гармонія – виразні засоби музики, що ґрунтуються на об’єднанні тонів у співзвуччя та на зв’язку співзвуч у їхньому послідовному русі. Основний тип співзвуччя – акорд. Гармонія будується за певними законами ладу в багатоголосній музиці будь-якого складу – гомофонії, поліфонії. Елементи гармонії – каденції та модуляції – найважливіші чинники музичної форми. Вчення про гармонію – один із головних розділів теорії музики.

Поліфонія (від полі… і грец. phone – звук, голос) – вид багатоголосся, заснований на одночасному поєднанні 2 і більше самостійних мелодій (на противагу гомофонії). Види поліфонії – імітаційна (див. Імітація), контрастна (контрапунктування різних мелодій) і підголоскова (з’єднання мелодії та її варіантів-підголосків, характерне для деяких жанрів російської народної пісні).

Інструментація – викладення музики у вигляді партитури для камерного ансамблю (дует, тріо, квартет, квінтет та ін.) або оркестру (симфонічного, духового, народних інструментів та ін.).

В історичному контексті розвиток музики невіддільний від діяльного розвитку чуттєвих здібностей людини – перебіг слухового освоєння людиною музичного матеріалу в мінливих культурних умовах становить найбільш фундаментальний рівень історії музики. Уже в рамках первісного синкретичного мистецтва, що містило також зачатки танцю і поезії, музика була позбавлена багатьох якостей, які стали домінуючими пізніше.

У ранньостадіальному фольклорі різних народів музичний звук нестійкий за висотою, невідривний від мовленнєвої артикуляції. Мелодія часто являє собою сукупність гліссандуючих підйомів і спадів (екмеліка), що об’єднують контрастні висотні зони в ритмічному порядку, який залежить від ритміки словесного тексту і танцю. Однак цей первинний звуковисотний контраст уже наділений емоційною виразністю завдяки споконвічному зв’язку музичного інтонування з психофізіологічними станами людей, зі словом, пластичним рухом; завдяки включеності музикування в побут, у трудові процеси, у ритуали (народна музика).